Безсмертний геній українського народу
9 березня 1814 року на Черкащині народився художник і поет Тарас Шевченко, якого можна назвати одним із символів української ідентичності. У ХХ столітті його вишиті портрети в українських хатах висіли на покуті, як ікони, а «Кобзар» багато хто знав напам’ять. За читання його віршів можна було отримати тавро «буржуазного націоналіста» і «путівку» в Сибір, але саме він і допомагав вижити в сталінських таборах. Навколо його постаті єдналися українці в еміграції.
Царська цензура намагалася прибрати з його творів будь-які згадки про росію чи росіян в негативному контексті, радянська влада малювала його «палким борцем проти панства за світле майбутнє селян». А він як і тоді, так і зараз, є напрочуд актуальним. І тоді, і зараз він намагався пробудити в українцях дух воїна, йому було не однаково «як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять». Бо, на жаль, історія має здатність повторюватися.
Два століття тому Тарас Шевченко повстав проти російської імперії у культурному сенсі. Сьогодні українці протистоять тому ж імперському рецидиву. Тож нічого дивного, що Кобзар так по-живому присутній у критичні для народу моменти.
За даними МЗС в Україні і в світі встановлено 1167 пам’ятників нашому славному Кобзареві. І один з них став відомим на весь світ у 2022 році. Окупувавши містечко Бородянка на початку широкомасштабного російського вторгнення, росіяни прицільно розстріляли погруддя, пробивши скроню бронзовому Тарасу. Бо опоненти української державності боялися і бояться того, що Кобзар підштовхує нас до боротьби, до активних дій.
Тож надзвичайно важливо для українців - вміти читати Шевченка так само по-справжньому і глибоко, як він відчував свій народ і країну. І пам'ятати його заповідь: «Борітеся – поборете,
вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
і воля святая!»
