Зберегти світло надії в темноті невідомості
Шукаю тата…брата...друга…сина...
Не вийшов з бою…Курськ... Соледар… Покровськ…Бахмут..
Зник безвісти… Озвіться побратими...
І відпишіть у вайбер… чи Фейсбук...
30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти, у Поворській громаді відбувся захід-нагадування "Зниклі безвісти - не забуті!". Він зібрав людей, які місяцями і роками живуть з болем, розпачем і надією, щодня чекаючи звістки про рідну людину.
Чекає мама... діти і дружина…
А дні минають... мов між них ідуть...
Лиш гріє душу… жевріє надія..
Живий. Поранений. В полоні може буть...
Було нестерпно боляче дивитися на фото молодих і трохи старших чоловіків, з щирою посмішкою та доброзичливим поглядом... Їх доля невідома, вони між небом і землею.
Так само було важко бачити згорьованих матерів, дружин, засмучених дітей.
Ці люди потребують особливої підтримки та уваги.
Їх добре розуміє сільський голова Інна Бондарчук, у якої рідний брат також вважається зниклим безвісти. Розуміє та підтримує і отець Дмитро Андрухів - його син зараз захищає Україну на війні. Сльози наверталися у кожного, коли Інна Петрівна висловлювала вдячність та повагу захисникам і їх родинам, сама ледве стримуючи хвилювання. Коли священник проникливо промовляв молитву поіменно за кожного безвісти зниклого та закликав рідних вірити і не втрачати надію.
..Врятуй їх, Господи! Зціли хто у шпиталях.
Додому із полону поверни.
Хай знайдуться усі, кого шукають.
А тих, хто в Небі, міцно обійми...
Щиро подяка всім учасникам заходу - родинам безвісти зниклих воїнів та небайдужим мешканцям громади. Нехай кожен, кого шукають, обов'язково знайдеться, і всі безвісти зниклі повернуться додому живими!
А тим, хто під час заходу просто проходив мимо чи на швидкості пролітав, навіть не призупинившись, нехай буде соромно. Адже доки триває війна, біда може прийти у кожну родину. І гріх сьогодні жити так, ніби в країні немає війни.
