Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні». Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?

Вона є.  Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому Україна має перемогти  зараз. І не дай нам Бог забути про це!

Одні народжуються, інші помирають -

Таке життя людей, одвіку так було.

Але коли навмисне кОгось убивають -

Це дуже страшно, це найбільше в світі зло.

Тирани й деспоти придумали всі війни,

Новітню зброю, щоби знищувать живе,

Тут хижа смерть бере в свої обійми

Усіх, хто на шляху, - це горе світове.

Так боляче, що гинуть молоді, найкращі,

Кому б ще жити й жити, мріяти, кохать,

Які були талановиті, непропащі,

Хто міг би Україну сильну будувать,

Хто вийшов родом із трудящого народу,

Для нього ж не пошкодував свого життя,

Покладеного з честю на вівтар свободи

Своєї Батьківщини,  її майбуття.

Нестерпно шкода світлі і прекрасні душі,

В самОму розквіті урвався їх політ,

Так хочется, щоб Україна в дні грядущі

Ніколи не втрачала свій найкращий цвіт.

Щоб припинились люті війни в цілім світі,

І гімн життю велично всюди зазвучав,

Щоб в Україні посміхались щиро діти,

А переможний дух навік запанував!