Скорботна свічка пам’яті святої
27 січня весь світ вшановує пам’ять жертв Голокосту. Саме у цей день 1945 року війська 1-го українського фронту звільнили в’язнів найбільшого «табору смерті» в Освенцімі. Рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року цю дату офіційно проголосили Міжнародним днем пам’яті тих, хто безневинно загинув через свою національність, етнічну приналежність чи соціальну спільноту.
Голокост – одна з наймасштабніших і найжахливіших трагедій світу, породжена антилюдською нацистською ідеологією. Вона забрала життя у мільйонів чоловіків, жінок, дітей. А ті, хто лишилися живими, стали реальним підтвердженням, що жодна тиранія ніколи не восторжествує над справедливістю та добром.
З метою вшанування пам’яті загиблих жертв Голокосту в Поворській громаді відбулися тематична година-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої» та покладання квітів до Могили євреїв – жителів с. Поворськ та Пам’ятного знаку жертвам фашизму в урочищі «Шкуратське», неподалік с. Шкурат. У заході взяли участь представники сільської ради, депутати, члени виконавчого комітету на чолі з головою Поворської сільської ради – Інною Бондарчук.
Жертвами Голокосту стали 200 євреїв – жителів Поворська та навколишніх сіл.
4 вевресня 1942 року поліцаї під керівництвом двох гітлерівців їх розстріляли. Страшний злочин окупантів описав у своїй книзі «З-над Сходу» Йозеф Земба. Він не був очевидцем розстрілу. Але потрапив на те місце на другий день. В його пам’яті збереглася червона від крові земля, яка «ворушилася». Деяким євреям вдалося уникнути розстрілу. Одним з них був єврей на ім’я Мудах. За свідченням жительки села Ігнатюк Марії Єрофіївни, він увечері зайшов до них (вони жили на околиці) і залишив їм дві срібні виделки. Сказав, що якщо виживе, то обов’язково за ними прийде або когось пришле. Селяни дали чоловікові харчів, і він пішов. Але по виделки так ніхто і не прийшов. Вони зберігалися у родині довго, а згодом були передані до музею.
Спогад жительки села Поворськ:
Ми жили на одній вулиці з євреями. Літом 1942 року німці почали зганяти і звозити євреїв у загороджене гетто. А 4 вересня всіх євреїв розстріляли. Розстріл проводили шість поліцаїв під командуванням двох німців. Спочатку відібрали кількох чоловіків і наказали викопати яму. Потім підводили по 10 чоловік, наказували роздягатися і вбивали…Серед убитих були діти, старики, дорослі чоловіки та жінки. Були розстріляні сім’ї Плебані, Зуся, Лейби, Слівки з Поворська та ін. Інші прізвища та імена загиблих свідок не пам’ятає. Свідок: Солдатова Єфросинія Хомівна, 86р.
Сільський голова – Інна Бондарчук, у своїй промові зазначила, що люди мають знати про переломні та трагічні моменти у нашій історії, адже тільки усвідомлюючи минуле, можна розраховувати на мир та єдність у майбутньому. Сьогодні світ усвідомлює усі ті страшні тортури, що стали проявом трагедії. Але ми маємо продовжувати робити все залежне від нас, щоб зберегти пам’ять та не допустити повтору цих подій.
Ми повинні ніколи не забувати про те, як швидко страх, ненависть і нетерпимість стали нормою у суспільстві, і згодом стали керувати державою. Сьогодні ми маємо заприсягнутися не допустити такого ніколи більше.
З повагою, директор Центру культури та дозвілля Оксана ЛІЩУК
